Держава відповідає не лише за свої дії, а й за власну бездіяльність.
25 червня 2026 року Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі «Булах проти України» (заява № 1380/25). Суд одноголосно визнав порушення статті 3 Конвенції у процесуальному аспекті: держава неефективно розслідувала жорстоке поводження із заявником з боку приватної особи.
У квітні 2022 року заявника побили. Експертиза зафіксувала легкі тілесні ушкодження, кримінальне провадження відкрили. Уже за півтора місяця слідчий закрив його, пославшись на відсутність свідків, хоча заявник вказував на двох. Прокурор скасував цю постанову, бо низку слідчих дій не провели, а самого слідчого згодом притягнули до дисциплінарної відповідальності. Однак це не зупинило зволікань: слідство вдруге намагалося закрити провадження, а статус потерпілого заявник отримав лише у серпні 2024 року, через понад два роки після події. На момент ухвалення рішення розслідування тривало далі.
Суд дійшов висновку, що органи влади фактично не намагалися оперативно й ретельно встановити факти та притягнути винних до відповідальності. Державу зобов’язано виплатити справедливу сатисфакцію.
Окремо Суд визнав право дружини заявника підтримати заяву: під час розгляду справи заявник зник безвісти, виконуючи бойове завдання.
Висновок для практики
Закриття провадження «за відсутністю свідків» без реальних слідчих дій, повторні спроби закрити справу та роки зволікання — це аргументи не лише для скарги за ст. 303 КПК, а й для Страсбурга.
Адвокат брав участь у підготовці заяви.